Заснований на щоденникових записах і листах дідуся й мами режисерки, фільм розповідає про життя однієї сім’ї у нескінченному циклі руйнувань і відновлень, які відбувалися в її рідному Маріуполі. Нічого, окрім спогадів, в авторки нині не залишилося. І не лише в неї: поки ми дивимося фільм, десь знову війна.
Крок за кроком вилучаючи фрагменти колективної та особистої родинної пам'яті, фільм реконструює будівлю тоталітарної системи. Ми бачимо, як зароджується життя Маріуполя навколо заводу «Азовсталь», де жили та працювали два покоління родини режисерки фільму. Історія починається з того, що діда режисерки під загрозою розстрілу у 1944 році вивезли з рідного села на відбудову заводу «Азовсталь». Під примусом, за погрозами та пропагандою люди будували дві машини смерті — тоталітарну систему та металургійного гіганта. Відтоді ці машини працювали як крематорії, використовуючи людей як паливо та виробляючи пил і сажу. А зараз «Азовсталь» повністю знищений армією тієї ж тоталітарної системи.
Подай свій проєкт до каталогу
