Переможці Docudays UA-2017

30 березня 2017

У Києві завершився 14-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. 30 березня у Будинку кіно відбулась церемонія нагородження фільмів-переможців, яку провели модераторка та модератор фестивалю: режисерка Марина Степанська і правозахисник та співкоординатор проекту «Без кордонів» Максим Буткевич. Церемонія розпочалася із жесту солідарності із нашим співвітчизником, кінорежисером Олегом Сєнцовим, якого незаконно ув'язнили в Росії.

 

Фільми змагались за нагороди у чотирьох основних конкурсах – DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/ПРАВА, DOCU/КОРОТКО і DOCU/УКРАЇНА, а також за спеціальний Приз від студентського журі. Традиційно свого фаворита організатори фестивалю відзначили премією імені Андрія Матросова. Свого переможця обирали і глядачі фестивалю.

 

Після церемонії відбулася українська прем'єра фільму «День звільнення» режисерів Уґіса Олте та Мортена Траавіка.

 

Також, під час церемонії закриття оголосили результати одного із найважливіших блоків нової індустріальної секції фестивалю DOCU/ПРО - відкритого пітчингу трьох довгострокових воркшопів - DocWorks: UA/UKWarscape та «Молоді про Україну». Грошову нагороду в 5000 доларів США вручили проекту-переможцеві міжнародного конкурсу WARSCAPE - «Подвійній пастці» режисерки Валерії Трещової та продюсерки Вікторії Гусенок. Оголосила команду-переможця і міжнародна програма DocWorks: UA/UK. Приз у 3000 британських фунтів отримав проект «UNDERWATER» режисерки Оксани Казьміної та продюсера Льоші Чащина. Також приз за найкращий пітчинг від компаніі KWA SOUND PRODUCTION (50 000 гривень) отримав проект «(Н)ОСТАЛЬГІЯ» (режисерка Вікі Торнтон та продюсерка Маріон Ґут).

 

Переможців оголосили і в конкурсі Instagram-фото #ECOOKO: покажи довкілля країни. Нагороду від Всесвітнього фонду дикої природи в Україні (WWF в Україні) отримав - Олександр Степаненко. Приз від Освітнього проекту «Зелена Школа» отримали - Оксана Ващук, Сергій Хандусенко, Олег та Дар'я Промахови. Олег та Дар'я Промахови отримали також приз від команди Docudays UA.

 

Переможці Docudays UA 2017:

 

DOCU/ЖИТТЯ

 

Головний приз

 

УСІ ЦІ НЕРВИ

реж. Дженні Ґейдж

США

 

Це неспішна і ретельно продумана операторська робота підсилює центральну тему і бажану атмосферу. Фільм розкриває таємне життя дівчат-підлітків, які зазвичай за жодних обставин не відкривають свої внутрішні секрети дорослим. На думку журі, надавши цим дівчаткам голосу, творці фільму розробили сміливу платформу для молодих жінок. Дівчата з усього світу заслуговують бути почутими – це ключова правозахисна проблема, що відлунює і тут, в Україні.

 

Особлива відзнака

 

НОВЕ ЖИТТЯ ҐОҐІТИ

реж. Леван Коґуашвілі

Грузія, Хорватія, Україна

 

На думку журі, режисер Леван Коґуашвілі прийняв рішення підійти достатньо близько, щоб зрозуміти переживання Гогіти і його дружини, при цьому виявляючи повагу до їхньої тихої близькості. Це, а також прекрасні кадри і послідовний ритм монтажу пронизують фільм, роблячи його неймовірно захопливим.

 

DOCU/ПРАВА

 

Головний приз

 

ПОЛ ПРИХОДИТЬ З-ЗА МОРЯ: ЩОДЕННИК ЗУСТРІЧІ

реж. Якоб Пройсс

Німеччина

 

Журі конкурсу DOCU/ПРАВА одноголосно вирішило присудити головну нагороду Якобу Пройссу за відвертий, прискіпливий, серйозний і відповідальний підхід до однієї з найкритичніших проблем, яка на сьогодні постала в Європі, – проблеми масової міграції, а також до питання, як ми – європейці – повинні та будемо ставитися до міграції, якими будуть наслідки нашого рішення для інших людей, якими будуть наслідки для нашого власного комфорту і безпеки. Фільм зображує захопливого і харизматичного героя, камерунця Пола, який переживає драматичні небезпечні пригоди і стоїть перед труднощами невідомості, однак ні на мить не втрачає гідності, шляхетності, наполегливості, терпіння, впевненості, віри в себе, у життя, у людську працю, а також в інших людей та Бога. Фільм ані на мить не припиняє стежити і ставитися до головного героя у надзвичайно шляхетний спосіб. Фільм висвітлює численні драматичні колізії, за якими ми спостерігаємо із завмиранням серця: чи переживе Пол сповнену небезпек мандрівку Середземним морем, чи не спіймають його на шляху з Іспанії до Парижа, а звідти – до Німеччини, чи знайде він, де заночувати, а чи буде змушений спати на вулиці, чи депортують його після довгих мандрів з Камеруна до північної Німеччини, а чи йому вдасться там облаштуватися.    Однак те, що робить цю картину особливо впливовою, це паралельний сюжет і паралельна дилема, яку вона піднімає і досліджує, а саме питання: що ж робити режисеру, рятуальникам берегової служби в Середземному морі, поліцейському в Іспанії, товаришу в Парижі, соціальному працівнику, випадковому перехожому на автобусній зупинці, громадянину Німеччини чи Євросоюзу, що нам робити, коли Пол, людина з іншої країни, іншого континенту приходить з-за моря у наш світ? Що ви будете робити при зустрічі з людиною, яка щойно пережила – а скільки людей не пережило? – реальну людську трагедію? Що ви будете робити при зустрічі зі схвильованою людиною, яка пережила потрясіння до глибини душі, яка бачила і перемогла смерть? Залишитеся професіоналом, зберігатимете дистанцію, далі виконуватимете свою звичну роботу, яка передбачає певні правила і безпеку у зоні комфорту? Чи вийдете з цієї зони комфорту, ризикнете, заглянете в невідоме, зробите усе можливе, щоб допомогти? Це знаковий фільм для нашої європейської – та й не лише європейської – дискусії про мігрантів у момент прийняття епохальних рішень: чи опустимося ми до популізму, невігластва і егоїстичної жорстокості, а чи ризикнемо і виявимо відповідальність і гуманізм? У той же час Якоб зробив і інший вибір. Він не залишився безпристрасним, далеким, професійним спостерігачем, а ризикнув вийти зі своєї зони комфорту, щоб допомогти Полу. Він увійшов у власний фільм, і навіть увів туди своїх добропорядних, статечних, законослухняних німецьких батьків, коли запросив Пола в їхню квартиру і в їхнє життя. Пол та його сім’я зробили те, що й Ангела Меркель і ціла Німеччина: вони ризикнули покинути зону комфорту, щоб взяти на себе відповідальність і врятувати життя людей.  Фільм не дає нам остаточної відповіді, чим завершилася історія Пола, чи його депортували, чи він залишився у Німеччині, і це правильно, що цієї відповіді ми не отримали. Ми досі не знаємо, чим завершиться німецький експеримент гостинності. Але переглянувши фільм, ми, глядачі, бажаємо Полу залишитися в Німеччині, бажаємо йому переконати владу, що він може допомогти, доглядаючи за літніми німцями, ми бажаємо йому заразити Німеччину і Європу своєю гідністю, наполегливістю, впевненістю і вірою, ми бажаємо Ангелі Меркель і Німеччині успіху у сміливому починанні із прийняття Пола та сирійських біженців заради порятунку життя людей, заради порятунку цілого людства.

 

Спеціальна відзнака

 

ПОВЕРНЕННЯ

реж. Захаві Санжаві

Швеція

 

DOCU/КОРОТКО

 

Головний приз

 

Я НЕ ТУТЕШНЯ

реж. Майте Альберді, Ґ’єдре Жіките

Литва, Чилі

 

За якихось двадцять шість хвилин два талановиті режисери стрічки Майте Альберді та Ґ’єдре Жіките створюють багатогранний та емоційно насичений світ, який майстерно та артистично заломлюється в їхній оптиці. Наприкінці свого життя героїня та її співмешканці насододжуються життям з гумором, сумом та повагою, незважаючи на плин часу, що наближає їх до смерті.

 

Спеціальна відзнака

 

РАКІЯДА

реж. Нікола Іліч

Швейцарія

 

DOCU/УКРАЇНА

 

Головний приз

 

УКРИТТЯ

реж. Анастасія Максимчук

Україна

 

За незвичний портрет волонтерів, що працюють без державної підтримки та їх боротьба проти жорстокості і сила звичайних людей займає центральне місце у цьому фільмі.

 

Спеціальна відзнака

 

ЛЕНІНОПАД

реж. Світлана Шимко

Україна

 

Як розумний та амбіційний за формою коментар до ідеологічних змін у суспільстві.

 

ПРИЗ СТУДЕНТCЬКОГО ЖУРІ

 

5 ЖОВТНЯ

реж. Мартін Коллар

Словаччина, Чехія

 

За висловлене без слів, поезію дороги, цілісність образу та відвертий портрет людини перед обличчям невідомого фільм.

 

ПРИЗ ІМЕНІ АНДРІЯ МАТРОСОВА ВІД ОРГАНІЗАТОРІВ DOCUDAYS UA

 

АМАЗОНА

реж. Клер Вайскопф

Колумбія

 

За надзвичайну делікатність та сміливість у дослідженні одвічної дилеми людства – пошуку рівноваги між особистою свободою та відповідальністю перед дітьми.

 

ПРИЗ ГЛЯДАЦЬКИХ СИМПАТІЙ

 

НАРОДЖЕНІ БУТИ ВІЛЬНИМИ

реж. Ґаяне Петросян

Великобританія, Росія

 

Також кінофестивальний дистриб’ютор LETTER TO FEST обрав найкращий український документальний фільм програми Docudays UA-2017. Це стрічка «До скорого» Юлії Кочеткової-Набожняк. Приз від дистриб’ютора - сертифікат на безкоштовну подачу фільму на 50 міжнародних кінофестивалів.

МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
23–30
березня 2018
4
мiсяцi до кінця прийому заявок

Завантажуйте мобільний додаток Docudays UA


Подай свій фільм!