Після призначення Михаїла Саакашвілі радником президента Петра Порошенка, дружба Грузії й України набула політичних конотацій, а позаконкурсна програма Docudays UA «Ефект Грузії», що розповідає про сьогоднішні реалії цієї країни, перейшла до розряду обов’язкових для перегляду.
Утім, історія програми «Ефект Грузії» почалася ще в жовтні 2014 року, коли організатори Міжнародного фестивалю документального кіно CineDoc-Тbilisi вирішили висловити свою підтримку змінам у нашій країні й підготували програму «Українські голоси». Крім цього, Дар'ю Бассель, програмного координатора Docudays UA, запросили до Тбілісі як члена журі. Знайомлячись із конкурсними роботами, вона принагідно відібрала на CineDoc-Тbilisi вершки грузинської документалістики, з яких і була сформована програма «Ефект Грузії».
«Якого ефекту ми очікували від фільмів про Грузію? Ми піддалися загальній ейфорії – Грузія захоплювала. Прагнення держави до європеїзації, її успіхи на цьому шляху викликали захват і бажання наслідувати. Але в процесі пошуку фільмів ми виявили, що болючих питань у Грузії анітрохи не менше, ніж у нас», – ділиться своїми враженнями Дар'я.
До добірки «Ефект Грузії» увійшли три фільми, які розповідають про те, чого ніколи не пишуть у пафосних статтях про легендарну гостинність і вічну красу Кавказьких гір. Наприклад, не пишуть, що поки в Україні триває «ленінопад», у невеликому грузинському селі вирують страсті по Сталіну. Місцевий жіночий монастир хоче зайняти громадський двір. Це означає, що потрібно прибрати пам'ятник вождю давно зниклої імперії, який там припадає пилом. І ось, здавалося б, забутий Коба повертається із небуття. Пам'ятник знову знаходить давно відпалу руку, а сільські бабусі зі захватом згадують, як були молоді й закохані у вождя. Про те, чим загрожує минуле, оздоблене яскравими барвами пропагандистських міфів, розповідає фільм «Володар» Шалві Шенґелі.
Свою увагу на сучасну грузинську провінцію звернули також режисери Ніно Орджонікідзе і Вано Арсенішвілі у стрічці «Викладач англійської». Під приціл їхнього об'єктива потрапила «лінгвістична революція», ініційована урядом Грузії. Прагнучи якнайшвидше позбутися радянської спадщини і наблизитися до Європи, влада запрошує носіїв англійської мови для «окультурення» місцевого населення. Перейнявшись красивою ідеєю, до грузинського селища з ПАР приїздить молодий і захоплений учитель. Тут він дізнається, що влада та народ існують у паралельних реальностях, точки перетину в яких не так легко знайти навіть за допомогою універсальної англійської мови.
Не випадково свою назву програмі дав третій фільм – «Ефект Доміно» Ельвіри Нєвєри і Пьотра Росоловського. Ця картина, мабуть, найбільш актуальна для теперішньої ситуації в Україні. У ній розповідається про окрему главу в непростій історії Грузії – сьогоднішні реалії Республіки Абхазія, незалежного заручника Росії. Головні герої фільму – абхазький міністр спорту і його молода дружина з Росії. Для того, щоб підняти імідж держави, він вирішує організувати чемпіонат світу з доміно, а тим часом у його особистому житті вирують пристрасті. Документуючи їх, режисери дивним чином помічають причини і наслідки тих політичних обставин, в яких сьогодні опинилася ця суперечлива держава.