Енергетична незалежність для України зараз стала другою мантрою після мантри про мир. Нічого дивного, що цей факт одразу був помічений і використаний усіма, кому не лінь – починаючи від державців і творців громадських соціальних кампаній, закінчуючи продавцями пластикових вікон. Не залишились осторонь і лобісти великих корпорацій з цілим скопом чудернацьких бізнесів та технологій, які буцімто принесуть Україні добробут, енергію та кошти у складні часи.
Одна невдача – після часів Майдану українці відміряють 10 разів, перед тим, як відрізати, і не вірять «людям у ділових костюмах» з красивими логотипами, які рвуться видобувати «безпечним екологічним способом» сланцевий газ та обіцяють взамін панацею від усіх незгод за ціну довготривалої оренди української землі.
Чим більше занурюємось у деталі війни – тим ясніше видно, що в основі конфлікту в Україні знаходиться перерозподіл ресурсів. Нічого нового в цьому немає – не дарма воєнні конфлікти по всьому світу «чомусь» відбуваються в зонах, багатих на корисні копалини, родючі землі та інші дари природи. Навряд чи така ситуація в світі зміниться найближчим часом, адже людей стає все більше, а ресурсів, особливо паливно-енергетичних та викопних, усе менше.
Україна з її масштабами, природними умовами і ресурсами зараз нагадує вимерлих пташок додо – надто велика, смачна і беззахисна, щоб залишитись цілою і неушкодженою. Єдина надія нашої прекрасної пташки сьогодні – український народ. Залежно від того, чи зуміємо ми відрізнити добро від зла, популізм від вдалого управління, фальшиві обіцянки від справжніх рішень, Україна програє або переможе у своїй черговій внутрішній війні – за енергетичну стабільність, витривалість та незалежність. Надзвичайно важливо в цій ситуації не випускати з уваги санкції, застосовувані до самих себе – викорінювати побутові звички марнотратства, безвідповідальності, економічного та екологічного невігластва. Революція гідності позаду, а попереду – довгі роки кропіткої роботи над створенням ідеальної та по-справжньому стабільної України. І роль у цьому новому документальному кіно є для кожного з нас.
Програма DOCU/ENERGY висвітлить три погляди на права людей і природи, випробування та можливості людей за умов війни з жадібними енергетичними корпораціями та власними споживацькими звичками. Кожна з цих воєн – змагання за ресурси і енергетику. Як, чому і хто кого – дивіться на власні очі.
У фільмі «Нульовий вплив» ідеться про сміливий експеримент родини Бівен, що перетворився на документальну кінострічку, а згодом – на всесвітню громадську кампанію «Нульовий вплив». Люди в усьому світі продовжують викликати самих себе та один одного на екологічний поєдинок із власним згубним споживацтвом. Усі, хто так чи інакше приєднався до експерименту, стверджують – свідомість після нього міняється раз і назавжди.
Ситуація, що склалася навколо заповідника «Вірунґа», ім’ям якого названий фільм, – надзвичайно складна. Події обертаються навколо притулку для останніх на планеті гірських горил у Конго. Війна місцевих із повстанцями M23, бізнес корпорації, які хочуть видобувати нафту на місці заповідника, браконьєри, які вбивають горил, щоб відібрати у заповідника статус унікального, і викрасти гориленят для продажу. З іншого боку барикад постають безстрашні біологи-захисники природи та відважна молода журналістка, яка шпигує за місцевими авторитетами, щоб дізнатись, якою буде доля заповідника, і раптово потрапляє у котел повстання. Натовпи переселенців, вибухи, незрозуміла суть конфлікту та «дерибан» столітнього заповідника «під шумок» – усе це так нагадує сьогоднішні українські реалії.
Заключний фільм енергетичної серії «Під напругою» веде у мандрівку крізь шалений світ енергетики. Очима людей, що постраждали, критиків та першопрохідців, ця кінострічка фіксує недолугі спроби видобування останніх запасів газу та нафти на планеті та приховання надзвичайних ризиків атомної енергетики. Фільм проливає світло на впливи величезних сонячних та водних електростанцій, які потребують супермережі для транспорту енергії у місця її потреби, та руйнує популярні міфи про відновлювану енергетику.
Ольга Мончак, заступниця голови Української молодіжної кліматичної асоціації
На фото - кадр з фільму «Вірунґа»
