Протягом останніх дванадцяти років канадська некомерційна мистецька організація Cinema Politica щотижня показує своїм глядачам політичне документальне кіно. У суботу 21 березня у Синій залі Будинку її співзасновники Езра Вінтон і Светла Турнін представлятимуть фільм «За що ми платимо?». По завершенню відбудеться розширене обговорення стрічки за участі її режисера Гарольда Крукса та голови правління Transparency International Україна Андрія Марусова. Модеруватиме подію журналістка-розслідувач Наталка Седлецька. Як цей актуальний фільм про брудний світ корпоративних зловживань потрапив до програми Docudays UA-2015 розповідає Оксана Карпович.
Кілька років тому в Києво-Могилянській академії, де я вивчала культурологію, на одній із лекцій добре знаного багатьма Олександра Івашини ми говорили про владу. Запитання звучало підступно-просто: «Кому належить влада?». «Хто вважає, що світом править Джордж Буш?», «Хто вірить у теорію великої змови?», «Хто думає, що людьми керують жидо-масонські ложі?», «Хто переконаний, що нами управляють великі корпорації?» - напівіронічно-напівсерйозно ми розглядали популярні уявлення про владу, сформовані в романах Алєксандри Марініної чи Девіда Брауна, поширені на продуктових ринках і телебаченні. Ми піднімали руки та проводили голосування – кому ж таки належить влада. Не так суттєво те, чим закінчились ці пародійні вибори, як те, що список кандидатів міг бути безкінечним і явно не зводився до одних лише політиків. Говорячи про «теорію великої змови», ми ніяк не намагалися містифікувати поняття влади. Ішлося не про конспірологію. Мова йшла радше про реальність і про те, як погано ми її знаємо, як погано ми знаємо тих, хто знаходиться на вершині економічного й політичного Олімпу, як погано ми знаємо нашого орвеллівського Великого Брата. І зовсім невипадково у цьому списку були згадані великі корпорації.
Канадський фільм режисера Гарольда Крукса, який ми покажемо у спеціальній програмі від Cinema Politica, дещо про них дізнався. «За що ми платимо?» - це стрічка, що досліджує, яким чином ті, чиїми продуктами ми користуємось щодня – Google, Facebook, Amazon тощо – нами маніпулюють. Маніпулюють, не в тому сенсі, що володіють інформацією про наше життя, знають наші смаки, наших, хоч і віртуальних, але друзів, наші місця і те, як ми сьогодні почуваємось. Маніпулюють передусім фінансово: обкрадаючи економіки наших країн, приховуючи від нас свої захмарні прибутки й ухиляючись від сплати податків. У той час, коли ми, громадяни, працюємо і платимо відсотки від своїх скупих доходів у казну держав, десь у блакитних лагунах і гаванях Атлантичного океану «Великі Брати» заривають свої мільярдні, трильярдні скарби в золоті піски офшорів. Жодної конспірології: конкретні люди, реальні острови, справжні гроші.
Сьогодні з Росії через пропагандистський рупор до нас, як пересторога, доносяться істеричні вигуки про «загниваючий Захід». «Захід», на думку того, хто кричить, гниє, бо, передусім, утратив «духовність», бо дозволяє гей-шлюби, бо носить синтетичну білизну й кеди і т.д.. Якщо «Захід» десь і гниє, то явно не там, куди вперто заглядає східний агітатор. Гнійник «Заходу» відкривається щоразу тоді, коли збільшується прірва між бідними й багатими, коли (на прикладі «За що ми платимо?») громадянин платить ціну, яку лицемірно ухиляються сплачувати власники вищезгаданих корпорацій. Ця документальна стрічка натякає: нам, демосу, потрібно окупувати не одну вулицю, аби забрати владу в тих, кому вона належить не по праву.
Для Cinema Politica демонструвати такого роду фільми – звична справа. Протягом останніх дванадцяти років ця канадська некомерційна мистецька організація щотижня показує своїм глядачам політичне документальне кіно. Вирісши з кампусу університету Конкордія в Монреалі, сьогодні Cinema Politica налічує близько 70 кіноцентрів, як у Канаді, так і за її межами. У лютому цього року, в найстарішому і найбільшому центрі Cinema Politica, відбувся показ нашого минулорічного фільму-відкриття «ЄвроМайдан. Чорновий монтаж». На думку засновників мережі Езри Вінтона (програмного директора) та Светли Турнін (виконавчого директора), які разом з режисером фільму приїздять на наш фестиваль, не тільки суспільні рухи надихають людей на створення кіно - саме кіно в свою чергу здатне надихати глядачів на суспільні рухи. «За що ми платимо?» - один із тих важливих політичних фільмів, що вас схвилює. Почніть із першочергового - окуповуйте кінотеатр
Оксана Карпович, програмний координатор (Канада)
