Знайомтесь з міжнародним журі конкурсу DOCU/КОРОТКО, де представлені документальні стрічки, тривалість яких не перевищує 45 хвилин. Переможців у цій номінації обиратимуть експерти з Грузії, Болгарії та Румунії.
Нагадуємо, що конкурсна програма Docudays UA складається з трьох категорій: DOCU/ПРАВО, DOCU/ЖИТТЯ, DOCU/КОРОТКО.
Арчіл Хетаґурі (Грузія) – режисер, освітянин, директор фестивалю документального кіно CinéDOC-Tbilisi
Знайомство Арчіла з Docudays UA відбулося два роки тому. Несподівано наприкінці березня Київ замело снігом і деякі іноземні гості фестивалю не змогли прилетіти в Україну. Але режисери Арчіл та Ілеана зуміли. На один день. І, звісно, з пригодами. Через погодні умови їхній літак приземлився аж у Дніпропетровську. Втім, поки грузинські документалісти пізнавали тонкощі вітчизняної транспортної системи, журі конкурсу DOCU/ЖИТТЯ присудило їм спеціальну відзнаку за фільм «Ноосфера».
Наступного року до Грузії вже поїхала українська кіно-делегація, щоб презентувати там програму «Українські голоси». Річ у тім, що крім створення документальних фільмів, Арчіл та Ілеана також займаються їх активним просуванням. У 2013 році вони заснували перший Міжнародний фестиваль документального кіно на Кавказі CinéDOC-Tbilisi.
За доброю традицією, тепер наша черга зустрічати гостей з Грузії. На Docudays UA-2015 Арчіл презентуватиме добірку найкращого кіно про сучасну Грузію, проведе майстер-клас про мистецтво сторітелингу та можливі способи пошуку персонажів, а також обиратиме переможців короткометражного конкурсу DOCU/КОРОТКО.
Арчіл виріс у Тбілісі (Грузія), навчався в Академії кіно і телебачення в Амстердамі. Його дипломний фільм «Спадщина» був відібраний Нідерландами для «Студентського Оскара». 2006 року Арчіл повернувся до Тбілісі, де зняв документальний фільм «Ахметелі 4», за який отримав низку нагород. Арчіл також викладав для режисерів у Данії та Нідерландах. Із 2011 року працює для «Фонду Ноосфера», де керує мандрівнім фестивалем «Сінемобіль Кавказ», освітньою ініціативою «Докісторії Чорного моря» та фестивалем документального кіно CinéDOC Tbilisi.
Мартічка Божилова (Болгарія) – продюсерка
Протягом більш ніж 15 років Мартічка Божилова є продюсеркою болгарської групи AGITPROP, у співпраці з якою було створено безліч стрічок, що здобули важливі нагороди на основних кінофорумах світу – від Трайбеки до Берлінале. У Каннах їй вручили так звану Trailblazer Award (започатковану самим Робертом Редфордом), відзначивши креативність, новизну, оригінальність та прорив у царині документального кіно.
Утім, сама Мартічка неодноразово зізнавалася, що почала свій шлях у цій сфері, бо думала, що робити документальні стрічки дешевше. І вже перший фільм «Ґеорґі та метелики» було продемонстровано більш ніж на 50 різноманітних фестивалях, що переконало її у власних силах і в тому, що вона знайшла своє місце в житті. Ці відзнаки підштовхнули Мартічку започаткувати Балканський документальний центр підтримки кіномитців-документалістів Балканського півострова у Софії. Вона усвідомлювала, що її рідна територія є доволі проблемною, через що професія продюсера часто зневажається. За роки діяльності Мартічка дізналася і розповіла світові принаймні про одного-двох гідних продюсерів документального кіно у кожній Балканській країні. Вона визнає, що цього недостатньо, але ніколи немає меж для удосконалення.
Зазначимо, що нещодавно ім’я Мартічки з’явилося у престижному списку «100 найвпливовіших жінок Болгарії», а також вона ввійшла до топ-7 найбільш впливових болгарських митців за версією Forbes.
Продюсерка болгарської групи AGITPROP із 1999 року. Засновниця та директорка Балканського документального центру підтримки кіномитців-документалістів Балканського півострова. Член журі «ДокЛяйпціга-2014» та IDFA 2014. Мартічка здобула міжнародну нагороду Trailblazer Award на MIPDOC у Каннах за оригінальність та прорив у царині документального кіно.
Андрей Рус (Румунія) – кінокритик
Окрім того, що Андрей Рус є одним із наймолодших представників цьогорічного журі, він не має безпосереднього стосунку до створення кіно. Андрей один із тих, кого режисери, як правило, недолюблюють. Воно й не дивно, адже в якомусь сенсі саме люди його фаху творять долю стрічки і «перекладають» аудиторії головні ідеї автора.
Втім, Андрею в подібних питаннях можна довіряти: він – професійний критик. Закінчив Національний університет театру і кіно «Й. Л. Караджале» у Бухаресті та викладає там кінознавство й історію кіно. Там само він координує Film Menu – журнал про кіно, дописувачами якого є молоді кінокритики (студенти цього ж університету), у журналі розкриваються та актуалізуються питання сучасного кіно в румунському контексті. Андрей організовує діяльність Кіноклубу та інших показів в університетському кінотеатрі, є автором програми Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів NexT у Бухаресті.
На минулорічному Канському кінофестивалі Андрей працював у секції «Міжнародний тиждень критики», нагороду в якій, між іншим, отримав український фільм «Плем’я» Мирослава Слабошпицького.
Народився у 1985 році. Закінчив Національний університет театру і кіно «Й. Л. Караджале» у Бухаресті. Координує журнал про кіно Film Menu. Працює на Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів NexT у Бухаресті.
