В рамках програми HOT DOCS ПРЕЗЕНТУЄ відбувся показ та обговорення за участі режисера Рік Естер Бінсток фільму «Історії про торгівлю органами». Подаємо тезовий виклад обговорення...
Як виникла ідея знімати фільм про продаж органів?
Цікаво, що задум цього фільму з’явився в Україні. Декілька років тому режисерка знімала кіно про сексуальне рабство. Один із героїв, який розшукував свою дружину, в інтерв’ю сказав, що готовий зробити усе можливе для цього, навіть продати свою нирку. Ця фраза надзвичайно здивувала режисерку і, як виявилося, стала реальним контекстом появи фільму.
«Історії про торгівлю органами» знімали більше трьох років, зйомки проходили і в Україні, проте ці кадри в фінальний варіант фільму не потрапили.
Чи не бояться люди, які платили за органи і їх продавали переслідування за законом?
Донори і реципієнти виступають як жертви системи, а звинувачують передусім лікарів та посередників. У США та Канаді трансплантація органів шляхом чорного ринку нелегальна. Єдина країна, як не було б дивно, де це легально, – Іран.
Як вдалося вмовити людей говорити на камеру про такі сенситивні речі?
Доводилося переконувати їх, що режисерку цікавить саме їх позиція, вона не намагається висвітлити ситуацію з поганого чи хорошого ракурсу. Проте деякі реципієнти не вбачають в цьому проблеми, вони глибоко впевнені, що надають допомогу бідним.
Про тривалість життя донорів і реципієнтів
Єдиної відповіді немає. Це залежить передусім від того, трансплантат живої чи мертвої людини , а також від здоров’я як донора, так і реципієнта.
Особисте ставлення режисерки щодо легалізації продажу органів
Звісно, експлуатація здоров’я тих, чиє матеріальне становище гірше, заради продовження власного життя є аморальним. Проте тут має місце проблема індивідуального вибору.
Фільмом підіймаються питання чорного ринку органів, де ніхто не захищений, і який виникає передусім там, де є бідність.
Підготувала Даша Похилко
