Одного дня батько без жодних попереджень вчиняє самогубство, викинувшись із вікна. Син знаходить записку: «Сподіваюся, колись я тобі знову подобатимусь». Фільм, знятий через 25 років після події, присвячений цим словам. Вони переслідували колишнього хлопчика, а тепер уже дорослого Еріка Бефвінґа. Хіба можна любити батька, який зникає, не лишивши можливості запитати про причину? Малий Ерік Бефвінґ заховався у власному намальованому світі. Тепер він старанно аналізує родинні фото. Негативи перетворюються на позитиви і навпаки. Але не варто довіряти постановочним фото, бо родинні хроніки що далі, то сильніше нагадують прокляття, від якого не втекти жодному з поколінь. Фотографії втрачають хронологічну послідовність, крутяться у вихорі, допоки не зупиняються в точках перетину залежностей і страхів.
Ерік Бефвінґ народився в Мальмьо (Швеція). Працював режисером і монтував кіно з 1996 року. Його короткометражний фільм «Татко буґі-вуґі» 2002 року виборов кілька міжнародних винагород і номінувався на премію «Ґульдбаґґе» (щорічна шведська національна премія) як найкращий документальний фільм. Після того був фільм «Зроби щось» – документальна стрічка для кінопрокату, яка також номінувалася на цей приз. На додачу до документальної режисури Бефвінґ також працює сценарним консультантом і монтажером документальних і художніх фільмів.
(вибране): Татко буґі-вуґі (2001), Зроби щось (2004), Посередник (2011), Із розплющеними очима (2013)
