Портрет країни з вікна «Кафе «Вояж»

18 жовтня 2013

19 жовтня у Києві стартує 43-й кінофестиваль «Молодість». Цьогоріч у Національному конкурсі представлено також кілька документальних стрічок, серед яких новий фільм «Кафе «Вояж» режисера Романа Бондарчука, херсонця за походженням. У більшості своїх фільмів і сценаріїв Роман розповідає південні історії. Чим особливі південні люди і чим такий манливий український південь, ми запитали у режисера.

 

– Як ти знайшов персонажа «Кафе «Вояж»? 

 

– Декілька років тому ми з моєю дружиною і співаавтором Дар’єю Аверченко приїхали провідати її дядю в Берислав. Дядя Вова в минулому був головою рибклгоспу, їздив на Волзі, керував колективом людей. А в 90-х, коли рибколгосп розвалився, він, як і всі, спробував пристосуватися до нових часів. Усі тоді вигадували бізнес-проекти, а у Вови – вони були особливо сміливими. Перший танцмайданчик зі стриптизом у бериславському парку, підйом корабля часів війни із дна Каховського водосховища, продаж бериславського очерету у Фінляндію. Особливо вразила ідея відкопування кісток і жетонів загиблих німецьких солдат і продаж їх родичам у Німеччину...

 

Ми були зачудовані його ідеями й вирішили побути в Бериславі довше, познімати тамтешнє життя, щоб зрозуміти про нього більше.

 

 

Дуже скоро ідея викопувати кістки нам вже не здавалася такою цинічною, як спочатку, – загальна дезорієнтованість, безробіття, бідність, пиятство, феодалізм – люди просто намагаються вижити усіма доступними способами.

 

Нам стало очевидно, що з Вовою не все так погано, як може здатися на перший погляд: він не продає фальшивий коньяк на придорожному ринку (як робить багато людей в тих краях). Він не бракон’єрить. Він не влився у банду, як багато його однокласників. Він люблячий батько, турботливий син, мрійник і носій місцевого бериславського фолькльору. Завдяки Вові ми дізналися, що відколи в степах вирубали лісосмуги, люди почали бачити міражі (цілі картини з сусідніх сіл). Що в Бериславі треба вміти правильно проходити перехрестя - тільки по-під краєм, бо в центрі відьми виливають воду зі своїми хворобами, й краще туди не ступати, бо можна від них заразитися. Що закохані парочки в тих краях ходять цілуватися на кладовище (єдине усамітнене місце). Навесні парочок так багато, що на головній алеї цвинтаря утворюється пробка з машин, а в заростях бузку далеко не всім вистачає місця...

 

– І ти вирішив зняти фільм про дядю Вову?

 

– Не зовсім так. Ми відкрили для себе Берслав як окремий світ, і на основі історій із життя Вови почали писати сценарій ігрового фільму під назвою «Вулкан».

 

Коли робота над сценарієм завершувалась, я почав думати, хто б міг зіграти персонажа Вови у фільмі.

 

Свій перший ігровий короткометражний фільм «Таксист» я знімав із непрофесійними акторами. Оскільки зовсім не було бюджету, я збирав історії звичайних жителів Херсона, потім просив їх зіграти самих себе перед камерою. Цей метод дав дуже хороші результати, люди говорили з правдивим херсонським акцентом, а їхня засмага й блиск в очах додавав органіки, якої складно досягти навіть із хорошими акторами. Згадавши цей досвід, ми з Дар’єю черговий раз поїхали провідати Вову й зняти з ним кінопробу на роль у фільмі.

 

– А Вова на той час працював у кафе «Вояж»?

 

– Вова тоді працював на дуже дивній роботі – з дороги це був вагончик з вивіскою «Кафе «Вояж». Кафе не працювало, зате за вагончиком були ставки з рибою. Підприємство надавало послуги з рибалки, а в обов’язки Вови входило охороняти ставки, прибирати територію й годувати рибу.

 

Платили йому дуже мало, він сильно схуд, був радий живим людям, бо давно ні з ким не спілкувався. Коли я увімкнув камеру, Вова одразу почав свою екскурсію “підприємством”. І я одразу забув, що ми приїхали знімати кінопробу.

 

 

– І з кінопроби вийшов документальний фільм?...

 

– Вийшов короткий літопис наших днів. За годину, доки тривала зйомка, Вова встиг розповісти, як він не став новим руським (при цьому загрібаючи сміття голими руками із золотим годинником на зап’ясті й золотою «печаткою» з буремних 90-х). І про податкову, яка літає в них над полями і з гелікоптерів вистежує нелегальних сезонних робітників. І про верениці обманутих працівників, які наймалися на будівництво котеджів у великих містах, а тепер пішки вертаються повз «Кафе «Вояж» додому. І зворушливу історію про те, як він нагодував і пустив переночувати в кафе «Вояж» ошукану нещасну жінку, яка будувала в Києві розкішну віллу якомусь багатію, а додому поверталася на попутках без копійки грошей. І про зорепад, якому він замовив бажання -  помолодшати років на 20...

 

Несподівано для нас замість кінопроби вийшов короткий документальний фільм – портрет сучасної України. Про втрачене покоління тих, кому зараз 45. Це люди, які досягли успіху в системі радянської імперії, але не змогли влитися в переділ ресурсів 90-х і залишилися «на узбіччі життя». Вова – дуже типовий герой нашого часу. Схожі життєві історії у тисяч інших чоловіків і жінок, які ще повні сил і бажання працювати й досягати успіху. Схожа історія повторюється і з моїм поколінням – люди, яким зараз 30 і які мають освіту, не можуть знайти достойну роботу в своїй країні через корупцію, криміналізованість або й просто через відсутність індустріїї.

 

– Але фільм зовсім не здався мені песимістичним...

 

Так, наш герой веселий, навіть іронічний. У нього слід повчитися життєвій мудрості і почуттю гумору.

 

Розмову вела Олена Ящук.

Кадри з фільму «Кафе «Вояж» Романа Бондарчука

Газета «ВГОРУ» від 17.10.2013

21 МІЖНАРОДНИЙ ФЕСТИВАЛЬ ДОКУМЕНТАЛЬНОГО КІНО ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ
 31 — 9 
травня
червня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Представляємо міжнародне журі Docudays UA-2024!
Новини
22 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024
Сексуальне насильство, пов’язане з війною: як допомогти постраждалим
Конспект
21 березня 2024
«Український сезон: Сила людей»
Новини
20 березня 2024
«Український сезон: Сила людей»
Новини
20 березня 2024
Показ і дискусія: документування сексуального насильства, пов’язаного…
Новини
01 березня 2024
Показ і дискусія: документування сексуального насильства, пов’язаного з війною
Новини
01 березня 2024
Запрошуємо громадські організації до співтворення дискусійного майдан…
Новини
29 лютого 2024
Запрошуємо громадські організації до співтворення дискусійного майданчика на Docudays UA
Новини
29 лютого 2024
Грані незламності: показ та обговорення документального фільму «Євром…
Новини
19 лютого 2024
Грані незламності: показ та обговорення документального фільму «Євромайдан. Чорновий монтаж»
Новини
19 лютого 2024
Запрошуємо до студентського журі Docudays UA-2024!
Новини
16 лютого 2024
Запрошуємо до студентського журі Docudays UA-2024!
Новини
16 лютого 2024
Катерина Горностай: «Прикол Docudays UA — це фестиваль документальног…
Інтерв'ю
08 лютого 2024
Катерина Горностай: «Прикол Docudays UA — це фестиваль документального кіно, про який не знімали нічого на відео»
Інтерв'ю
08 лютого 2024