Прибуття на береги Франції – лише початок нелегкого шляху більш ніж 50 тисяч біженців, які щороку шукають притулку через міський приймальний центр у Парижі. Зіткнення культур неминуче, коли вихідці з Конго, Чечні, Шрі-Ланки та Ефіопії зустрічаються з європейськими соціальними працівниками – сповненими добрих намірів, але надто перевантаженими. Люди, які шукають прихистку, сподіваючись залишити позаду війну та голод, переслідування та злидні, постають перед необхідністю дотримуватися бюрократичних процедур, які нагадують інший вид тортур. Самим соціальним працівникам, які опиняються на межі власних можливостей, загрожує цілковите виснаження від навали нових заявників. Фільм висвітлює діяльність CAFDA, міського приймального центру для біженців, через призму повсякденного життя прохачів притулку. Водночас стрічка відверто показує переслідування, політичне цькування та людські страждання за межами Європи.
Клодін Борьє починала як театральна акторка, пізніше працювала куратором та організатором кінофестивалів. У 1990-2002 роках займалася виробництвом і дистрибуцією документальних фільмів у компанії Peripherie в Монтреї. Працює як режисер документальних та ігрових фільмів з 1976 року.
Через суботу (1998), Сер проти мадам (1999), Джульєтта з чоловічого боку (1999), Жінки дванадцяти кордонів (2003), І наші мрії (2007, спільно з Патріком Шеньяром), Прибульці (2009, спільно з Патріком Шеньяром)
Патрік Шеньяр народився 1946 року. Ще підлітком організував у Греноблі кіноклуб, а 1967-го почав вивчати філософію в Сорбонні у Парижі, де створив свою першу короткометражку. У 1969-1972 роках подорожував в Афганістані, Пакистані та Індії. Враження від мандрів дуже вплинули на його подальші роботи. Працює як режисер-документаліст з 1977 року.
Свамі-Джи, мандрівка всередину (1983), Конвой (1995), Жан-Поль Кауфман (1997), У червоній вантажівці (2006), І наші мрії (2007, спільно з Клодін Борьє), Прибульці (2009, спільно з Клодін Борьє).
